Сповідь угорського контррозвідника: Будапешт і не тільки переповнені російськими шпигунами

Авторитетне угорське видання Index в березні цього року опублікувала інтерв’ю з колишнім угорським секретним агентом Ференцем Катрейном, який розкрив деякі деталі своєї роботи. Видання вважає даний факт унікальним, тому що контррозвідники практично не дають інтерв’ю ЗМІ, тим більше не приховуючи ані власного імені, ані свого обличчя.

Ференц Катрейн працював на угорську контррозвідку протягом 13 років, в тому числі в якості керівника оперативного підрозділу. Спочатку в угорському Управлінні національної безпеки (NBН), а потім у Бюро із захисту Конституції (АН) в період з 2000 до 2013 року. У його компетенцію входили боротьба з екстремізмом, ультраправим та міжнародним тероризмом, і контррозвідка. У тому числі займався захистом проти російських спецслужб. Проте в 2013 році зрозумів, що не поділяє поглядів керівництва, подав у відставку, і наразі проживає за кордоном як цивільна особа.

У своєму ексклюзивному інтерв’ю для Index він детально розповідає про діяльність російських спецслужб та їхній вплив на політику Угорщини. Катрейн також стверджує, що угорській контррозвідці з боку влади було суворо заборонено вживати будь-яких заходів щодо запобігання діям російських спецслужб на території Угорщини. Це сталося після приходу у 2010 році на пост прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який «пішов проросійським курсом».

На думку Катрейна, російські агенти проникли практично в усі соціальні сфери Угорщини ще за часів Радянського Союзу, адже Радянський союз, а потім Росія, у час демократичних перемін у Європі, намагалися всюди залишити своїх агентів, щоб мати потім важелі впливу. Наразі всі досьє на цих агентів засекречені.




Катрейн також вважає, що на даний час рівень російської загрози у Європі знаходиться на дуже високому рівні. А секретна служба Росії використовує різні методи проти політики Європейського Союзу, в тому числі на території Угорщини, де почуває себе майже у цілковитій безпеці.

Ми подаємо уривки з інтерв’ю з Ференцем Катрейном.

– Чому Ви полишили службу?

– Я відчув, що професійні цінності і принципи, яких я дотримуюся і на яких я виріс, були недостатньо реалізовані в останній період моєї служби. Тому, я вирішив, що не зможу приймати речі, що суперечать моєму професійному підходу.

– Чи відчули ви, що політичне ставлення до Росії змінилося, і що роботі спецслужб чинилися перешкоди на політичному рівні?

– Так. Нам не дозволили проводити активні операції, необхідні з професійної точки зору, і міжнародне співробітництво було менш інтенсивним порівняно з попередніми роками. Але маю наголосити, що був у курсі справ до 2013 року, а зараз керівництво змінилось і я не можу нічого про нього сказати. Чинний генеральний директор, певно, не може мати зв’язків із Росією через свій вік.

– За шкалою від одного до десяти, як ви вважаєте, наскільки серйозна наразі російська загроза в Європі?

– Дев’ять або десять, найвищий рівень. Я уважно стежив за подіями в Кельні, на прикладі яких, можна побачити, як майстерно це було зроблено.

Проти Європейського Союзу ведеться наступ спецслужб та операції із впливу, в яких росіяни мають серйозний професійний досвід. Росія грає певну роль в загостренні міграційної кризи і особливо у використанні її для пропаганди і посилення впливу…

– Чи можете ви припустити скільки російських агентів зараз діє в Угорщині? Колишній прем’єр-міністр Ференц Дюрчань нещодавно зауважив, що 600-800, але не надав жодних доказів цього.

– Термін “агент” є професійно дуже неточними. Якщо він говорив про діючих офіцерів розвідки, ця цифра сильно завищена. Але якщо враховувати усю мережу зв’язків, задіяну російською розвідкою для обслуговування інтересів Росії, в тому числі і нелегальну розвідку, ця цифра має більш реалістичний вигляд. Точне число відомо лише спецслужбам, що їх відряджають, тому угорська контррозвідка говорить тільки про “осіб, підозрюваних в шпигунстві”, маючи на увазі акредитованих у посольствах дипломатів і їхній персонал, що не перебуває на дипломатичній службі. Крім традиційних посад, які гарантують дипломатичний імунітет, варто вираховувати осіб, залучених до роботи у різних державних компаніях, авіакомпаніях, туристичних агентствах, культурних центрах, навчальних закладах, і у державних засобах масової інформації, виходячи з професійних міркувань контррозвідки.

Крім того, причина, через яку дуже важко назвати точну цифру, полягає у тому, що ці секретні служби діють більше на регіональному рівні, ніж на рівні країн. Отже, може статися так, що дипломат, акредитований до Угорщини, насправді діє в якості офіцера розвідки під прикриттям дипломатичних місій у сусідніх країнах. Таким чином, з угорської точки зору, він залишається поза основною увагою. Очевидно, слід відразу додати, що контррозвідка проводиться в системі альянсів. Тож, Угорщина, як член НАТО і ЄС несе серйозну відповідальність в проведенні подібних операцій, коли Альянс піддається атаці іноземної розвідки або вона намагається інфільтруватись до його структур.

– З 50 дипломатів російського посольства в Будапешті, хто на вашу думку може бути офіцерами розвідки, і як їх можна викрити?

– Досвід мені підказує, що частину персоналу у певному посольстві можна кваліфікувати як “осіб, підозрюваних у шпигунстві”, в залежності від геополітичної і політичної ситуації в країні призначення. Я би сказав, що за зазначеними вище критеріями – це 30-40%, але повторюю, не можна обмежувати цю цифру тільки посольствами. Попри те, що імунітет гарантується тільки наявністю дипломатичного паспорту, службовий паспорт також має бути перевірений, незалежно від того, кому він належить – журналісту державних ЗМІ або співробітнику культурного центру. Їх перевірку виконує служба безпеки в індивідуальному порядку, який включає в себе перевірку їх минулого в союзницькій базі даних і професійну оцінку ризику. Виходячи з цього, можна виявити, до якої категорії належить певна особа і яку стратегію нагляду належно обрати.

– Наскільки відрізняються способи дій трьох російських спецслужб, ФСБ, СЗР та ГРУ в їхній діяльності в Угорщині?

– Усі три організації присутні в Угорщини, раніше ми контактували з ними через офіцера зв’язку. Бажано мати на увазі, що у спецслужб різних країн можуть виникати спільні питання, у яких суперники можуть і будуть співпрацювати. Спільним знаменником з росіянами може стати боротьба з організованою злочинністю, в основному з тероризмом, де ми готові укласти навіть угоду з дияволом, якщо це необхідно, і, якщо це в наших інтересах. Контррозвідка в цьому сенсі набагато жорсткіша й закритіша.

СЗР має справу з більш традиційними завданнями розвідки, такими як наука, техніка, ЗМІ та ЄС.

ФСБ – це пес на ланцюгу, вони відповідальні за оперативно-технічний захист російських іноземних представництв, дипломатичних служб доставки, а також мають забезпечувати оперативні дії, моніторинг тощо.

ГРУ спеціалізується на зборі інформації про НАТО і збройні сили, і якщо ми подивимося на те, що останнім часом коїться в Чорногорії, до їх компетенції також входять замах і переворот, бо вони несуть відповідальність за брудну роботу. Перед ними, очевидно, ставиться вимога бути готовими до організації певних заходів, направлених на підтримку російських інтересів в тій чи іншій країні.

В Угорщині саме ГРУ напряму пов’язане з діяльністю неонацистів під керівництвом Іштвана Дьоркоша, воєнізованою організацією Угорського національного фронту (МНА); вони також провели спільні навчання з росіянами під дипломатичним прикриттям.

– Чи було це потрібне “для організації певних заходів”, і якщо так, що саме це означає?

– Я волів би не відповідати, залишивши це уяві читача. Але під підготовкою певних заходів мається на увазі все, що завгодно – від провокації вуличних заворушень і порушення діяльності державних служб – наприклад, масової комунікації – до фізичних розправ. Все це підходить для тестування систем безпеки країни або влади. Хто, коли, як і які сили зреагують на це, хто бере участь в боротьбі з цим, яка ієрархія і процеси прийняття рішень – усе це можуть виявити подібні дії.

– Тепер, коли ви згадали вуличні заворушення: чи служби прогнозували бурхливі події в 2006 році? Або, принаймні, насправді ультраправі мають такий високий потенціал для мобілізації і насильства?

– На той час, я працював у відділку міжнародної боротьби з тероризмом, тому я не дуже добре інформований про це.

Однак, у 2006 році я мав змогу спостерігати, як панікувало наше керівництво, хто з нього намагався вирішити проблему, а хто – відлежатись у лікарні.

Ось тоді я зрозумів, що наша служба спить за кермом, і наша здатність реагувати на подібні інциденти потребує серйозних змін. Усе це ми могли більш-менш виправити і намагались діяти активніше. Доти цьому аспекту роботи спецслужб не приділялось достатньо уваги, і наш інстинктивний рефлекс до самозахисту не міг діяти як належить…

– Можете дати професійну оцінку діяльності угорської влади, яка знала про зв’язки між Угорським національним фронтом і ГРУ, була проінформована про наявність зброї у організації Дьоркоша, але не вживала жодних заходів протягом багатьох років?

– Професійно це просто неможливо оцінити та пояснити. Імовірно, ми не хотіли прямої конфронтації з іноземною розвідкою або країною.

– Причиною був страх угорських агентств перед ГРУ чи страх угорських політиків перед Володимиром Путіним?

– Я би сказав, що останнє. Не думаю, що хтось в угорських спецслужбах боїться ГРУ. Вона, звісно, добре організована, та нам відомі усі її методи роботи. Якби саме я був уповноважений ухвалювати рішення, безумовно, це викликало б певні заходи з нашого боку. Але на внутрішньому рівні це не вирішується, для цього існує політика. Факт, що ГРУ і Угорський національний фронт співпрацювали, є свідченням про настільки високий рівень загрози, що генеральний директор мав би насамперед поінформувати політичну сторону.

– Чи ця інформація належить, скажімо, до п’ятьох найбільших національних загроз безпеці Угорщини?

– Цілком. Але інформування угорських політиків недостатньо, ця інформація повинна дійти до партнерськими агентств в НАТО, бо це працює саме так: я отримую інформацію, якщо я даю інформацію. Про це потрібно повідомляти й інші агентства, оскільки кожен у Європі бореться зі своїми ультраправими організаціями, які зав’язані з Росією.

Ультраправі організації також люблять проводити спільні навчання одна з одною, наприклад, угорці зі словацькими або німецькими неонацистами. Та й Угорський національний фронт мав свої власні зв’язки, тому, така інформація має важливе значення на міжнародному рівні. Я сподіваюся, що вона дійде до наших партнерів!

– Скільки російських нелегалів, шпигунів під глибоким прикриттям може нині бути в Угорщині?

– Це найбільший професійний виклик. Їх виявлення та перевірка потребують створення окремого департаменту, бо саме ці агенти можуть завдати найбільшої шкоди. Російські служби відомі своїм перспективним мисленням на 10-20 років вперед. Вони вибудовують кар’єру своїм агентам в певних країнах, в тих областях, які вони вважають важливими в довгостроковій перспективі, як-от політика, енергетика, правоохоронні органи, внутрішня оборона, навчально-наукові дослідження, ЗМІ тощо. Росія, тоді ще Союз, вже в 1988-1989 роках бачила, що її сфера впливу зменшуватиметься, і в Східній Європі будуть проходити демократичні перетворення, тому в останній момент її зусилля були направлені на створення нелегальної мережі агентів.

Але це покоління агентів під глибоким прикриттям близьке до виходу на пенсію, тому Росія шукає інші можливості для створення нової мережі в країнах ЄС. І, на жаль, для цього були створені усі нагоди, наприклад угорська програма спрощеної видачі дозволів на тривале проживання. Тим більше, що Бюро із захисту Конституції має лише 30 днів для виконання спеціальної перевірки, чого не достатньо.

Нібито була серйозна дискусія щодо спрощеної програми між Головою кабінету міністрів, прем’єр-міністром Анталом Роганом і міністром внутрішніх справ Шандором Пінтером, який керує Бюро із захисту Конституції. Це не може бути збігом.

Знаючи систему, це досить високий ризик, якщо ми допускаємо таку велику кількість людей в ЄС, особливо з місць, де ми не маємо достатніх оперативних позицій.

Звичайно, можна попросити провести тотальну перевірку, але я думаю, що 30 днів насправді недостатньо для її виконання. Якщо ми маємо справу з керівником чужої секретної служби, немає сенсу шукати кращої нагоди. У іншому випадку я також скористався би цією можливістю.

– У даній ситуації, чи виправдано для іноземної секретної служби, заплатити 300 тисяч євро для створення новоприбулому агенту не традиційного прикриття в якості дипломата або солдата?

– Це того варте, і навіть більше! Нелегальні агенти є найціннішими зв’язками. Можна створити таку легенду, особистість і життя для них, які будуть використані пізніше в широкому діапазоні операцій. І оскільки вони не мають жодних зв’язків з офіційними органами іноземної держави, вони автоматично не привертатимуть увагу агентств національної безпеки даної країни до себе. Таким чином, навіть встановлення їх контактів здійснюються на основі суворого протоколу. Це більш захищена, тонка, довгострокова операційна конструкція, яка вважається одним з найвищих досягнень в професії. З угорською програмою видачі дозволів на проживання як росіяни, так і китайці можуть осідати цілими сім’ями. Звичайно, інші країни мають аналогічні програми, але без недоліків у системі безпеки, як у ситуації з Угорщиною.

– Близько 80% дозволів купують китайці, росіяни тільки на другому місці. Чи свідчить це про посилення потенціалу китайських спецслужб?

– Правильно. Це ще один гравець, який робить розрахунки на десять років вперед, тільки раніше китайці менше користувались цим методом, але тепер вони також можуть створювати свої власні нелегальні шпигунські мережі. Китайці фактично використовують економічні схеми минулих років.

Були новини про російських злочинців, які також купують дозволи для отримання громадянства, але подібні чутки ходили і про китайську мафію. Таким чином, не тільки іноземні спецслужби, а й кримінальні кола можуть скористатися цим. Ми не повинні мати ілюзій, одне не виключає іншого. Організовані злочинні кола можуть бути використані спецслужбами цієї країни у багатьох місцях.

– Із цим перегукується історія “фабрики” із видачі незаконних робочих віз, що працювала у посольстві в Москві під проводом екс-дипломата Сіларда Кіша кілька років після 2010-го, коли тисячі віз були видані невідомим росіянам, злочинцям, повіям і взагалі не знати кому. Водночас, Кіш двічі провалювався на перевірках служби безпеки через те, що Управління національної безпеки встановило наявність зв’язку між його дружиною і російськими спецслужбами. Чи було подружжя російськими агентами?

– Я не хотів би відповідати на це питання.

– Якщо існує така інформація про Сіларда Кіша (я би назвав ще ім’я Бели Ковача, депутата від партії Йоббік, підозрюваного в шпигунстві), чому вони ще не заарештовані?

– Випадки шпигунства дуже важкі, тому що подібні справи чисті з точки зору закону. Притягнути до відповідальності можна лише тоді, коли когось вдається впіймати на гарячому. У будь-якому разі, мова йде про дипломатичні тонкощі й політичних діячів вищого рангу. Проте потрібно миттєво реагувати незалежно від рішення коли, наприклад, справа стосується депортації угорських дипломатів з Росії.

– Якою мірою справу Бели Ковача, євродепутата, що нібито шпигує на користь Росії, можна вважати надзвичайною? Як часто Росія вербує європейських політиків або посилює свій вплив на державні організації європейських країн?

– Ті, хто приймає рішення та їх внутрішнє коло, експерти, консультанти є основними цілями для спецслужб з усього світу. Можна навіть не намагатись проникнути у директивні органи, достатньо оточити їх експертами, які зможуть маніпулювати їхньою думкою, саме це і дозволить повністю контролювати їх роботу. Ось чому я наполягав би на встановленні нагляду за зовнішніми експертами та консультантами, коли політики починають постійно користуватись їхніми послугами. Ми також повинні винести уроки зі скандалів довкола радників і експертів Дональда Трампа щодо російських відносин…

– Які цілі ставлять собі російські спецслужби в Угорщині? Маємо визнати, що ми погано інформовані у цьому питанні.

– З огляду на вищесказане, на те, що угорські спецслужби не можуть навіть добитися від політиків уваги до безпекових перевірок, як у випадку з Сілардом Кішем, або коли угорські ЗМІ транслюють те, що ми бачили, це означає, що росіяни можуть дійти висновку: шлях вільний. Вони можуть по-тихому й без перешкод втілювати свої плани. Вони мають більше простору для маневру в Угорщині, ніж де-інде, де контррозвідка набагато агресивніша.

– Чи російські агенти справді проникли на високі рівні угорських спецслужб?

– Справа генерала Лайоша Галамбоша була цікавою та скандальною. Незалежно від юридичного результату справи, сама підозра, що лідер угорської контррозвідки в період між 2004 і 2007 роках міг бути завербований російськими агентами, цілком серйозна.

– У чому суть справи?

– Генерал Галамбош дозволив болгарським колегам перевіряти на поліграфі угорських колег.

– І ці болгарські колеги були насправді російськими.

– Точно.

– Як воно було, переживати таке, будучи на службі?

– Дуже важко говорити про це. Довго чи не дуже, я служив із багатьма з постраждалих. Це шок, і як на мене, нічого серйознішого в історії служби бути не могло. Навіть сьогодні невідомо, які наслідки матиме ця справа. Тільки уявіть: ми мали вести професійні переговори із іноземними партнерами по контррозвідці, а наш колишній керівник – підозрюваний! Здогадайтесь, які питання нам ставили партнери з ЄС та НАТО, що особисто знали нашого генерального директора, і що ми могли відповісти.

Як ми можемо маневрувати в міжнародній розвідувальній спільноті, наскільки правдива інформація, якою з нами діляться?

– У що може вилитися втрата довіри членів НАТО до Угорщини з цієї чи інших причин?

– Існують різні партнерські форуми, на яких ведеться активний обмін інформацією, на кшталт тематичних досліджень. Втрата довіри поставить хрест на подальшій співпраці. Ви в міжнародній обоймі, коли спільно з іншими агентствами працюєте над питаннями, що стосуються не тільки контррозвідки, а й контртероризму. Якщо таких питань нема, ви поза грою.

– Чи згодні ви, що до 1989 року угорці повністю корилися Росії і практично працювали на Радянський Союз?

– Звичайно, не тільки угорці, але й усі решта від чехів та НДР до Куби. Чехословацькі спецслужби використовувались, наприклад, спеціально для трансатлантичних операцій. Кожне агентство мало власну спеціалізацію.

– Яку спеціалізацію мали угорці?

– Одним з напрямків роботи, яку КДБ делегував угорським партнерам, був систематичний збір інформації про Ватикан. Крім того був постійний попит на придбання технічних засобів зі списку Координаційного комітету з експортного контролю й технологій під ембарго. До того ж, угорські спецслужби відповідали за значну частину журналістських справ. Ще одна задача – створення каналів засилання нелегалів для радянських товаришів. Таким чином, перш, ніж осісти на Заході, агенти протягом певного часу жили в Угорщині…

– Ви підтримуєте розкриття усіх особових справ, заведених до 1989 року?

– Ми можемо уникати цього так довго, як хочеться, але це має бути зроблено. Коли я працював у бюро, я, звичайно, казав, що не потрібно цього робити. Але тепер, коли я у відставці, і бачу, скільки шкоди може завдати витік інформації про те, хто був і не був агентом, я кажу, давайте зробимо це і почнемо все заново.

mukachevo.net

No comments.

Leave a Reply

You must be logged in to post a comment.