8 “лічняків” Артема Ситника

За 4 роки роботи НАБУ суми повернень до бюджету країни є сміхотворними в порівнянні з витратами на утримання цього органу. А ті гучні справи, якими хваляться в НАБУ, є фактично примітивними “лічняками”. Проаналізувати ці кримінальні провадження, можна прийти до висновку, що особлива увага в НАБУ приділяється саме тим справам, в яких є особистий інтерес Ситника.

Каденція Артема Ситника на посаді Директора Антикорупційного бюро становить 7 років. Це довше, аніж у президента. Довше, ніж у скликання Верховної Ради. Це дуже довго, тим більше, якщо до роботи керівника НАБУ є серйозні питання. За кілька років, які Ситник займає посаду, таких питань накопичилось багато — від використання НАБУ як інструменту для власної помсти іншим особам до доведених звинувачень його у корупції.

Артем Ситник розпочав свою роботу в органах прокуратури ще в 2001 році помічником прокурора в Кіровограді. Але справжні необмежені можливості для зловживання владою у Ситника відкрилися після призначення його директором НАБУ у 2015 році. При відсутності гучних перемог у вигляді затриманих корупціонерів і повернутих державі коштів, Ситник почав використовувати службове становище для розправи зі своїми опонентами. Давайте проаналізуємо декілька проваджень, щоб зрозуміти чому, їх так ревностно і активно розслідують детективи НАБУ:

1. Справа Гаврилової

Справу, яка розслідувалася аж 40 детективами, Ситник відкрив після того, як Лідія Гаврилова, голова Держаудитслужби, відмовилася писати для нього замовні ревізії. Їй повідомили про підозру у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні вартості квартири та двох паркомісць і автомобіля колишнього чоловіка. НАБУ проводило обшуки, через суд арештовували майно. «Мова про тиск з боку НАБУ на мене як керівника органу фінансового контролю, працівників якого залучають до перевірок у рамках кримінальних проваджень НАБУ. Саме з метою того, що іноді буває необхідність для НАБУ трактування тих чи інших висновків перевірок на їхню користь», – заявила сама Гаврилова.

Врешті у жовтні 2019 року Вищий антикорупційний суд закрив кримінальне провадження щодо звинувачення у незаконному збагаченні. Якщо суд і підтримає звинувачення в умисному недостовірному декларуванні (ст.366-1 Кримінального кодексу), штраф буде просто мізерним в порівнянні з витратами НАБУ на майже дворічне слідство.

2. Справа Омеляна

Справу НАБУ відкрило тоді, коли тоді ще міністр інфраструктури Володимир Омелян вирішив взяти на поруки екснардепа Мартиненка. Це заважало планам Ситника, і він дав команду кільком десяткам детективів “копати” вже під самого Омеляна.

За версією НАБУ, він начебто записав на брата авто, яке придбав сам. А також не вказав у електронному документі оренду будинку в селі Іванковичі на Київщині. НАЗК у липні 2017-го не встановила в деклараціях Омеляна ознак незаконного збагачення та недостовірного декларування. Але Ситника це не зупинило. Арештовували майно, кілька десятків детективів слідкували за переміщенням автомобіля брата, слідкували за Омеляном і його сім’єю, прослуховували і читали переписку у месенджерах без ухвали суду, допитували вночі родичів. Омелян підтвердив, що справу щодо нього детективи НАБУ порушили саме після його візиту до суду над екс-депутатом Миколою Мартиненком.

Судові засідання і досі тривають — за роки стеження за Омеляном 40 детективами НАБУ накопичили 29 томів справи, сім з яких суд ще не встиг дослідити. Що загрожує Омеляну у випадку вироку суду не на його користь? Штрафом, який буде мізерним в порівнянні з кількарічними витратами НАБУ на безглузді слідчі дії.

3. Справа Кулика

Справа особистої помсти Ситника розпочалася з того, що прокурор Кулик перебував у слідчій групі ГПУ, яка розслідувала зловживання Ситника на посаді начальника слідчого відділу ГПУ. До речі, саме Кулик з 2014 року вів гучну справу про 1,5 мільярда активів ОПГ Януковича, які в березні 2017 року рішенням Краматорського суду були конфісковані до держбюджету (для порівняння, разом взяті НАБУ і САП за весь час свого існування сумарно повернули державі тільки близько 560 млн).Сівши в крісло директора НАБУ, Ситник відразу відкрив справу проти опонента. У червні 2016 року детективи НАБУ провели у квартирі Кулика обшук. Звинувачення ті ж самі, що і в попередніх випадках — ніби незаконне збагачення.

4 липня 2016 року суд за поданням НАБУ відсторонив Кулика з посади і обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, але вже 13 липня Апеляційний суд Києва відновив Кулика на посаді. 7 жовтня 2016 року розслідування справи про його незаконному збагаченні було завершено і 23 жовтня 2016 року НАБУ передало його до суду. Голосіївський суд Києва продовжує розглядати справу щодо незаконного збагачення.

Показово, що НАБУ викладало аудіо- та відеозаписи допиту Кулика, телефонні розмови його колишньої дружини, що стосуються її приватного життя, а сам Ситник зливав журналістам закриті дані «прослушки» у справі Кулика.

4. Справа Корчак

Ще перед обранням директором НАБУ Ситник у березні 2015 подав декларацію до ДФС з порушеннями порядку, і фактично перевірка декларації не була завершена. ТОВ «Студія права» подала позов на ДФС і в суді вимагала переглянути результати конкурсу та позбавити Ситника доступу до держтаємниці. У серпні 2016 року Окружний адміністративний суд викликав до суду Ситника як третю сторону. Замість себе чи адвокатів Ситник відправив керівника Юридичного Управління НАБУ Ігора Ярчака. НАЗК справедливо вважало таке доручення конфліктом інтересів, і 13 листопада Ситнику вручили адмінпротокол від НАЗК.

Втой самий день, коли НАЗК у НАБУ запитало документи по Ярчаку, Ситник почав довгу історію тиску та помсти голові НАЗК Наталії Корчак. Була відкрита справа проти неї щодо ніби недекларування паркомісць і автомобілю, доволі скромного Shkoda Octavia, які належать її родичам. Корчак заявила про банальну помсту Ситника щодо неї. НАБУ, не маючи на це процесуальних повноважень, викликало Корчак на допити. Крім того, детектив НАБУ намагався потрапити в квартиру до Корчак, де свекруха голови НАЗК просто закрила його і сховала ключа. Сама Корчак назвала це “слідчими діями під виглядом пограбування”. Вторгнення «набушника» до квартири розслідувала поліція. А вже за кілька днів співробітники СБУ вилучили приховану камеру спостереження в кабінеті співробітника Нацагенства з питань запобігання корупції Олександра Писаренка, який і займався справою конфлікту інтересів Ситника.

10 грудня 2019 ВАКС провів підготовче засідання суду, де Корчак зачитали обвинувачення у декларуванні недостовірних даних (ст. 366−1 КК України), а саме автомобіля свекрухи, яким також користувалася вона і її чоловік, що не вказано в декларації за 2016 рік. Сама Корчак не визнає цього, адже закон про декларування на той час був виписаний таким чином, що не потребував від неї декларувати автомобіль члена її родини, яким вона користувалася. Наступні судові засідання заплановані на 2020 рік, якщо суд і визнає її винною, їй доведеться хіба що сплатити штраф. 4 роки детективи НАБУ “кошмарили” чиновницю і витрачали суттєві ресурси на справу про несуттєву помилку в декларації.

5. Справа Логвінського

Справа про суперечку між суб’єктами господарювання, відкрита з порушенням правил підслідності НАБУ, для тиску через Логвінського на його дружину, суддю Європейського суду з прав з людини, щоб суд не приймав рішення стосовно порушень закону працівниками НАБУ.

“Фірма Логвинського «Золотой Мандарин Ойл» за його вказівкою направила до ЄСПЛ заяву про стягнення з державного бюджету України 54,179 млн грн як невиплаченої заборгованості з боку ПАТ «Київенерго», — заявляли в НАБУ. У Мін’юсті стверджують, що законно виплатили гроші за рішенням Європейського суду з прав людини. Ці кошти Мін’юст в свою чергу відсудив у “Київенерго” Ахметова.

Детективи НАБУ підробили документ для отримання судового рішення про проведення обшуку у брата Логвинського подали до суду завідомо недостовірні докази. Також під час обшуку до квартири не пускали адвоката. Вказані факти порушень з боку НАБУ розслідує Служба безпеки України.

Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини провели юридичний аналіз справи. “НАБУ під виглядом розслідування трьох кримінальних проваджень, нібито пов’язаних з народним депутатом України Георгієм Логвинським, здійснює тиск на нього та членів його сім’ї та його оточення, а отже, дії НАБУ щодо Георгія Логвинського мають ознаки переслідування з політичних мотивів”, заявили правозахисники. Наприкінці січня 2020 року НАБУ заявило про висунення підозри Георгію Логвінському, який спростував інформацію про це.

6. Справа рюкзаків Авакова

Ця справа була спробою тиску на керівника МВС з метою отримання тотального контроля в правоохоронній сфері держави. Тоді Ситник активно намагався взяти “на гачок” керівників кількох правоохоронних органів.

31 жовтня 2017 року детективи НАБУ затримали сина глави МВС Авакова Олександра та екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Їх підозрювали у причетності до розкрадання 14,5 мільйонів гривень при закупівлі рюкзаків для потреб Нацгвардії. НАБУ провело обшуки в сина Авакова, рішенням суду на нього наділи електронний браслет.

Крапку у цій справі поставив апеляційний суд в листопаді 2018 року. Винним виявився не Аваков-молодший, а Володимир Литвин,який уклав угоду про визнання вини зі слідством і відшкодує державі збитки. Цікавий факт: у квітні 2017 року НАБУ замовило спортивні костюми на суму 204 540 гривень у Володимира Литвина, фактичного винуватця у справі “рюкзаків Авакова”.

7. Справа Гончаренка і “Думської”

Справа про помсту Ситника нардепу Олексію Гончаренку, який закликав з парламентської трибуни директора НАБУ піти у відставку як визнаного судом корупціонера. Наступного дня в Одесі співробітники НАБУ обшукали і вилучили техніку телеканала «Думская ТВ». Офіційно шукали документи на право власності на приміщення, “оскільки вказане ЗМІ і ТОВ «Крок вперед» мали одних і тих же бенефіціарів власників”, хоча бенефіціар телеканалу «ДумскаяТВ», Михайло Шмушкович, ніколи не був засновником ТОВ «Крок вперед». Зате Михайло Шмушкович — перший заступник Олексія Гончаренка по партії «Європейська солідарність» в області. НАБУ не вилучили жодного документа в телекомпанії — забрали тільки записи з камер відеоспостереження і карту пам’яті камери оператора каналу, який фіксував їх незаконні дії.

8. Справа Олега Бахматюка

Справа заведена як тиск на ключового свідка у справі проти самого Ситника, а потім як особиста помста за визнання Ситника корупціонером. Головним свідком у справі був радник сестри Олега Бахматюка.

НАБУ у жовтні 2019 року відкрило з порушенням законодавства кримінальне провадження проти Олега Бахматюка та екс-заступника голови НБУ Писарука. Згідно з заявами НАБУ, Бахматюк і Писарук ніби домовилися вивести 1.2 млрд рефінансування для VAB банка, екс-власником якого є Бахматюк, хоча звіт Фонду гарантування вкладів та зави НБУ доводять, що ці гроші були віддані 80 тис вкладників банку, а сам Бахматюк заявляв про готовність сплатити 8 млрд грн боргів банку через механізм реструктуризації.

13 листопада 2019 року детективи НАБУ заявили, що вручили підозру Бахматюку, а насправді відправили її поштою до житлово-експлуатаційній організації. Бахматюк в цей час перебував за кордоном у відрядженні. Наступне оголошення в розшук було відповідно незаконним. 16 січня 2020 року без санкцій суду детективи НАБУ почали допити 10 тисяч працівників аграрної компанії Бахматюка. На проведення цих допитів Ситник направив 35 детективів НАБУ. Паралельно НАБУ через Генпрокуратуру реанімує дві закриті справи, які НАБУ і розслідувало 2-3 роки тому — ніби компанія Бахматюка не побудувала два найбільші в Євразії птахокомплекси — “Авіс” та “Чорнобаївське” — які насправді відкрились ще у 2013 році і виробляють близько 3,5 млрд яєць на рік.

9. Наступні “лічняки” Ситника

Вочевидь, будуть і наступні, якщо Ситник, записаний в реєстрі НАЗК корупціонером, не буде звільнений з посади. Для цього є всі підстави. Але ще має бути політична воля президента.

Джерело: Обозреватель

Comments are closed.